ЕНЕРГЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ КИЇВСЬКОЇ ФОНЕТИЧНОЇ ШКОЛИ
Вихідним моментом, покладеним в основу енергетичної теорії мовлення, слугував сформульований Аллою Андріївною Калитою та опублікований у 2003 р. (див. [Калита 2003: 7-13; Калита ареф 2003: 12; Калита 2007: 8-9, 46-61]) новий теоретичний принцип збереження емоційно-прагматичного потенціалу висловлення.
Провідна ідея цього принципу полягала в тому, що емоційно-прагматичний потенціал будь-якого висловлення є незмінним і характеризується стохастичним перерозподілом його енергії між засобами різних рівнів мови і позалінгвальними засобами, що беруть участь у реалізації висловлення.
При цьому підкреслювалося, що накопичення, зміна і перерозподіл емоційно-прагматичного потенціалу є специфічною формою функціонування психофізіологічної енергії у сфері духовного буття індивіда, природа якого відображає складний взаємозв’язок когнітивних процесів, що протікають у його психіці при породженні мислення під час мовлення і мисленнєвого проектування дій.
Окреслений таким чином логічний каркас нової міждисциплінарної концепції як складної інтелігібельної системи викликав природну необхідність подальшої розробки енергетичної теорії мовлення як певної системи поглядів, спрямованої на нетрадиційне для лінгвістики розуміння енергетичних закономірностей психофізіологічних процесів породження мислення під час мовлення і мисленнєвого проектування дій індивіда в їхньому безпосередньому зв’язку з когнітивними процесами, що протікають у психіці комунікантів.