Коло розроблюваних питань

КОМПЛЕКС ПРОБЛЕМ, РОЗГЛЯНУТИХ ПРЕДСТАВНИКАМИ КИЇВСЬКОЇ ФОНЕТИЧНОЇ ШКОЛИ В ОБСЯЗІ РОЗРОБКИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ТЕОРІЇ МОВЛЕННЯ

Теоретична основа енергетичних досліджень мовлення

У процесі розробки теоретичних основ наукового опису складної синергетичної системи, що відображає енергетичну картину комунікації, було здійснено її диференціацію на три глобальних підсистеми, в межах яких і здійснюються на теперішній час вирішення її проблем:
1) енергетики письмової або звукової матеріалізації мовлення;
2) енергетики інстинктивної нервово-м’язової діяльності комунікантів;
3) енергетики психофізіологічних процесів породження мислення під час мовлення й мисленнєвого проектування дій комунікантів.
У зв’язку з цим, виходячи з фундаментального принципу збереження емоційно-прагматичного потенціалу висловлювання (гіперпосилання на принцип в концепції), передбачався розгляд усіх без винятку процесів породження мислення під час мовлення й мисленнєвого проектування дій комунікантів з урахуванням векторної природи взаємодії компонентів енергії в психофізіологічних актах породження досліджуваних відрізків мовлення.
При цьому феномени породження мовлення та супроводжуючих його дій описувалися умовно-векторною моделлю, що відбиває такий алгоритм послідовної активізації потоків енергії в психічній сфері індивіда, спрямованих на: психофізіологічні процеси породження мислення під час мовлення адресанта → процеси інстинктивної нервово-м’язової діяльності адресанта → процеси письмової або звукової матеріалізації мовлення адресантом. На векторній моделі декодування мовлення активізація енергії вказаних процесів розглядалася у зворотному порядку, а саме: процеси сприйняття мовлення адресатом → процеси інстинктивної нервово-м’язової діяльності адресата → психофізіологічні процеси породження мислення під час мовлення адресата.

Методологічні передумови досліджень енергетики мовлення
У якості вихідної методологічної передумови систематизації традиційних об’єктів фонетичних досліджень, якими є зазвичай певні класи або групи висловлень, була розроблена узагальнена класифікація їх типів і видів, диференційована на два укрупнених фрагменти [Калита 2001, с. 209-211]. Перший узагальнений фрагмент цієї класифікації охоплював три основні класи ознак висловлень, згрупованих за критеріями функціонального призначення, ситуації спілкування і логіко-змістової структури самого висловлення. Другий, альтернативний фрагмент, що відноситься безпосередньо до обраного об’єкта дослідження, включав класифікацію ознак емоційних і прагматичних чинників породження смислу конкретного типу або виду висловлення, які розглядаються дослідником під кутом зору зміни станів предмета або предметів пізнання.

Важливою теоретико-методологічною передумовою, спрямованою на структурування логіки розгляду енергетичних феноменів породження і декодування мовлення, слугувала також узагальнена модель [Калита 2001, с. 193-204] взаємодії лінгвальних і паралінгвальних засобів у реалізації емоційного висловлення, яка включає алгоритм опису їх впливу на актуалізацію його смислу.

Логіка поглиблення загальних уявлень про закономірності реалізації зазначеного вище вихідного принципу енергетичної теорії мовлення в синергетичній системі комунікації інтерпретувалася узагальненою моделлю перерозподілу енергії емоційно-прагматичного потенціалу висловлення між засобами його актуалізації [Калита, Клименюк 2004, с. 70-74; Калита 2007, с. 5-12].
На основі принципу «збереження», що відображає здатність висловлення, реалізованого мовцем у певному емоційному стані, зберігати свій прагматичний потенціал за рахунок його внутрішнього перерозподілу між смислотвірними компонентами (елементами) емоційного висловлення, був обґрунтований [Калита 2003, с. 7-13; Калита 2001, с. 148-153; Калита 2007, с. 35-39] принципово новий функціонально-рівневий підхід до аналізу взаємодії емоцій і прагматики в породженні смислу висловлення. Базовим методологічним інструментарієм його практичної реалізації слугувала універсальна інтегративна модель взаємодії факторів породження смислу висловлення в координатах «емоція – прагматична функція» [Калита 2007, с. 55-58], у результаті використання якої набули своє теоретичне обґрунтування альтернативні моделі полів взаємодії емоційно-прагматичних чинників формування мовцем смислу висловлення і простори мовленнєвої взаємодії прагматики, емоцій і смислу висловлення в координатах «комунікативна функція – емоція – смисл» [Калита 2007, с. 35-39]. На цих самих підставах було здійснено моделювання конкретних об’ємів взаємодії емоційно-прагматичних чинників і смислу в мовленнєвому просторі актуалізації різних за складністю структури і просодичного оформлення висловлень.
Важливим кроком у формуванні наукових уявлень енергетичної теорії мовлення стало моделювання особливостей стохастичного механізму реалізації прагматики емоційного висловлення комунікантом [Kalita 1999, с. 43-47; Калита 2001, с. 147-153]. Отримана таким чином модель механізму вибору мовцем засобів реалізації прагматики емоційного висловлення дозволила розглядати процес його породження в координатах «прагматичне завдання комунікації – реалізація смислу висловлення – дія мовця», які утворюють, відповідно, площину інтенції, а також площини лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів [Калита 2001, с. 148-150: Калита 2007, с. 37]. У зазначених координатах були змодельовані й типові простори мовленнєвої актуалізації висловлення [Калита 2001, с. 152; Калита 2007, с. 38].
На основі пропозиції [Калита 2008, с. 49] розуміти під фоноконцептом специфічне, сформоване внаслідок конкретного комунікативного досвіду, мисленнєве утворення, що охоплює змістовний мінімум знання, здатного у формі звукового перцептивного образу або символу зберігатися в довгостроковій пам’яті індивіда і відтворюватися в усному мовленні за допомогою певних фонетичних структур, а також гіпотетичного припущення про те, що фоноконцетосфера індивіда є сукупністю архетипових фоноконцептів-прототипів, у тяжіння змістовного конуса яких потрапляє певна кількість асоціативно пов’язаних з ними фоноконцептів-аналогів, які є за своєю суттю тезаурусом фоноконцептів, або перцептивною базою мови, була обґрунтована синергетична модель породження і саморозвитку фоноконцептів у процесах актуалізації та декодування комунікантами смислу висловлення.

Нові методики та методи експериментально-енергетичних досліджень мовлення
Вихідним моментом експериментально-енергетичних досліджень мовлення стала розробка комплексної методики [Клименюк, Калита, Федорів 2001, с. 3-17] міждисциплінарних експериментально-фонетичних досліджень з використанням системних матриць реєстрації первинних даних перцептивного й акустичного аналізу.
Для вирішення проблеми кількісного вимірювання рівня емоційно-прагматичного потенціалу висловлення і створення диференційованої шкали оцінки результатів експериментально-фонетичних досліджень енергетичних явищ мовлення нами [Калита, Тараненко 2012, с. 476-484] був теоретично обґрунтований безрозмірний кількісний критерій (К), а також експериментально встановлені інтервали його значень, які визначають рівні актуалізації емоційно-прагматичного потенціалу озвучених висловлень: низький (К – до 30), середній (К = 30-105) і високий (К > 105).
З урахуванням зазначеного були сформовані [Калита, Тараненко 2009, с. 359-365] графічні моделі енергограм, що включають інтоно-, пікто-, емоціо- та прагмаграми, які відображають динаміку комплексної взаємодії енергетичних, лінгвальних і паралінгвальних чинників у процесі просодичного оформлення мовлення.
На основі синтезу відомої [Клименюк 2010, с. 267-292] універсальної моделі взаємодії мікро- і макрокосмів духовного буття індивіда в процесах його мовленнєво-мисленнєвої діяльності, а також методу побудови згаданих вище енергограм була розроблена [Калита, Клименюк 2013, с. 16-25] методологія аналізу стратегії сугестивно-комунікативного впливу висловлення на реципієнта. Принципова новизна методології зазначеного аналізу полягала у використанні обґрунтованого нами методу побудови психо-енергограм, який дозволяє за умови будь-якого за тривалістю їхнього розгортання на часовій осі здійснювати інструментальне системне вивчення енергетичних феноменів, що протікають у процесах породження та декодування індивідом усного або письмового мовлення, а також в окремих конкретних актах породження ним мислення під час мовлення й мисленнєвого проектування дій.
Виходячи з постулювання безпосереднього зв’язку процесів породження пауз зі свідомістю, підсвідомим і позасвідомим психіки мовця, здатності психофізіологічної енергії мовленнєвих пауз збуджувати у свідомості слухача акти когнітивного мислення, а також наявності в них латентного маніпулятивно-сугестивного потенціалу, був виведений [Калита 2014, с. 72-78] безрозмірний критерій оцінки паузального перепаду емоційно-прагматичного потенціалу суміжних мовленнєвих відрізків, що дозволяє давати кількісну оцінку послаблення або посилення впливу емоційно-прагматичного потенціалу мовленнєвого сегмента, який передує паузі, на наступний мовленнєвий сегмент. Це безпосередньо свідчить про сугестивний вплив / невплив паузи на запуск когнітивних механізмів мислення реципієнта.

 

Russian